Мір Мохсун Навваб
| Мір Мохсун Навваб | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
| При народженні | азерб. Mir Möhsün Nəvvab | |||
| Народження | 1833 Шуша, Шушинський повіт[1] | |||
| Смерть | 1918[1] | |||
| Шуша, Єлизаветпольська губернія[1] | ||||
| Країна |  Російська імперія Азербайджанська Демократична Республіка | |||
| Жанр | портрет | |||
| Діяльність | художник, письменник, каліграф, музикознавець, літературознавець | |||
|
| ||||
 Мір Мохсун Навваб у Вікісховищі | ||||
Мір Мохсун Навваб (азерб. Mir Möhsün Nəvvab; 1833, Шуша, Російська імперія — 1918, Шуша, Азербайджанська Демократична Республіка) — азербайджанський учений, художник, музикознавець, поет. Громадський діяч Азербайджану XIX століття[2].
Навваб народився 1833 року в Шуші, в сім'ї Гаджі Сеїд-Ахмеда. Початкову освіту здобув у духовній школі, де він досконало опанував арабську, перську і турецьку мови. Надалі в медресе Аббаса Сараджали Мір Мохсун вивчав математику, астрономію, хімію та інші науки[3].
Навваб брав участь у культурному і суспільному житті міста. Він писав вірші і публікував книги у відкритій ним же друкарні. Він також викладав у школах — «мектебах» і видав понад двадцять книг, присвячених різним галузям науки і мистецтва. Він організував мистецькі зібрання — «меджліси», такі як художній «Меджлісі-фарамушан» музичний «Меджлісі-ханенде». На цих меджлісах бували присутні поети: Абдулла бек Асі, Фатма ханум Кяміня, Мешаді Ейюб Багі, Хан Карадагі, Абдулла Гасан Шахід, співаки: Гаджі Хюсі, Мешаді Джаміль Аміров, Іслам Абдуллаєв, Сеїд Шушинский та ін. Ці зібрання були тісно пов'язані з зібраннями «Меджлісі-унс» в Шуші, «Бейтус-Сафа» в Шамахах, «Маджмауш-шуара» в Баку.
Серед його праць великий інтерес являє «Тазкіреї-Навваб», де зібрана докладна інформація про життя і творчість більше ніж ста карабахських поетів XIX століття. 1913 року вона була опублікована в Баку.
Він захоплювався також хімією і астрономією. У себе вдома Мір Мохсун створив хімічну лабораторію і встановив два телескопи. У своїй книзі «Кіфаятул-атфал», яка 1899 року видана як підручник, він створив таблиці про розміщення небесних тіл і про сонячні затемнення. У книзі «Насіхатнаме» він надав понад 500 вказівок з хімії. Його етичні погляди передані у працях «Нурюл-Анвар» і «Панднаме».
Займався Навваб також образотворчим мистецтвом. Він створив кілька малюнків аквареллю, книжкових мініатюр і візерунків на декількох будівлях і мечетях. Його творчості характерні площинно-декоративні орнаментальні стінні розписи, малюнки із зображенням квітів і птахів зі спробою об'ємного моделювання, ілюстрації до власних рукописів («Бахр-уль Хазан» (Море смутку), 1864). Цікавий також «портрет Тимура», виконаний аквареллю 1902 року, що зберігається нині в Азербайджанському музеї мистецтв у Баку. Це єдиний портрет, який написав Навваб. У залі меморіального музею художника в Шуші збереглися настінні розписи, виконані Наввабом 1886 року. Такі ж розписи були в його невеликій робочій кімнаті[4].
Його музичний трактат «Вюзухул-ергам» вперше видано 1913 року в Баку. Тут він дав докладний опис мугамів, окремих дястґахів, розкрив тему походження їх назв, етимології, зв'язку їх з поетичними творами, відносин між слухачем і виконавцем, торкався проблеми їх розміщення з точки зору акустики.
Навваб уперше використав термін «дястґах». Він згадав відомих у той час у Карабасі шість дястґахів: «Раст», «Махур», «Шахназ», «Рахаві» (або Рахаб), «Чахаргар» і «Нава». За словами Навваба зміст того чи іншого виконуваного дястґаха залежить від смаку і здібності виконавця. У своєму творі він згадав 82 пісні і мугами, виконувані в той час у Карабаху. З місцем походження та іменами людей, що брали участь у їх створенні, він пов'язував назви мугамів «Азербайджан», «Нішабур», «Забулі», «Багдаді», «Ширвані», «Гаджари», «Шах Хатаї» тощо. Він пов'язував мугам «Раст» зі свіжістю весни, «Махур» з шумом води, «Шахназ» з піснею солов'їв, «Рахаві» з краплями дощу, «Чахаргар» з гуркотом грому, «Нава» зі стражданнями закоханих, «Дюггах» з фонтаном підземних джерел, «Ушшаг» з плавним польотом птахів, «Уззал» з рухом метеорів.
Відома також його робота «Кяшфул-хагігяті-мансаві».
Помер Мір Мохсун Навваб 1918 року в Шуші.
- ↑ а б в Навваб Мир Мохсун // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Сафарова З. Мир Мохсун Навваб. — Б. : Язычы, 1983. — С. 3. — 42 с.
- ↑ Чингиз Каджар. Выдающиеся сыны древнего и средневекового Азербайджана. — Азербайджан. — Б., 1995. — С. 214—215.
- ↑ История Азербайджана. — Б. : Издательство Академии наук Азербайджанской ССР, 1960. — Т. II. — С. 422.
- Миклашевская Н. М., Художники 19 в. Мирза Кадым Эривани и Мир Мохсун Навваб, в кн.: Искусство Азербайджана, [т.] 4, Баку, 1954, с. 102—108.
- Моршин — Никиш. — Москва : Советская энциклопедия, 1974. — 616 с. — (Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 17).
- Мир Мохсун Навваб Гарабаглы [Архівовано 7 серпня 2008 у Wayback Machine.] (азерб.)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль | Freebase: /m/0b3slg · ISNI: 0000000077747998 · J9U: 987007456606205171 · LCCN: no2010036193 · VIAF: 108023951 |